<< Главная страница

Яворський Стефан (1658-1722) письменник, фiлософ, церковний дiяч Стефан Яворський (в миру - Семен Iванович Яворський) народився в мiстечку Яворi бiля Турки (тепер Львiвська область) у сiм Їï дрiбномаєтного шляхтича, можливо, родом з Надднiпрянськоï Украïни, бо пiзнiше родина Яворських оселяється у селi Красилiвцi неподалiк Нiжина. Початкову освiту Семен Яворський здобув, ймовiрно, у братськiй школi в Турцi або в Яворi. Вже в той час вiн отримав добру освiту, знання латинськоï та давньогрецькоï мов, умiв писати вiршi латиною. 1673 року Яворський вступає в Києво-Могилянський колегiум. У колегiумi мав добрi успiхи з усiх дисциплiн, завоював прихильнiсть ректора - Варлаама Ясинського, пiзнiше митрополита Киïвського i Галицького. Високо шануючи свого покровителя, Яворський складає йому панегiрики латинською мовою. Вирiшивши удосконалити освiту, Яворський з благословення Варлаама Ясинського ïде до Львова, де вступає до Львiв-ського єзуïтського колегiуму, перед цим прийнявши унiатство. Провчившись рiк у Львовi, удосконалює освiту в колегiумах Люблiна, Познанi, Вiльно, в яких бере участь у фiлософських диспутах, вивчає фiлософськi курси вiдомих у той час професорiв фiлософiï Яна Моравського та Яна Млодзяновського, складає власний курс фiлософiï. У Вiльно Яворського за великi успiхи в науцi призначають на посаду керiвника "Конгрегацiï пресвятоï Дiви". Яворський прийняв чернецтво пiд iменем Станiслава, але невдовзi, виступивши з критикою окремих положень католицизму, викликає цим невдоволення святих отцiв, залишає Вiльно й повертається до Києва, де 1698 року зрiкається унiатства i складає iспити перед духовною владою та професорами Колегiуму на магiстра вiльних мистецтв, фiлософiï i теологiï. З того року викладає у класi поетики, пише вiршi та складає орацiï. Згодом укладає власний курс фiлософiï. Стає популярним у Києвi оратором i поетом, знайомиться з гетьманом Iваном Мазепою, складає панегiрик його родичу полковниковi Iвану Обидовському. Пише курс психологiï, використавши новiтнi досягнення європейських учених у цiй галузi. Яворський в роки викладання написав також твори з догматики "Про святу Трiйцю" та "Про церкву". Пiд час одного з вiзитiв до Москви Яворський виголошує блискучу промову на похоронах боярина Шеïна, яка сподобалася Петровi I i молодого киïвського iєромонаха 1700 року залишають у Москвi. Згодом стає протектором Московськоï слов Їяно-греко-латинськоï академiï, в якiй вiн реформував навчальний процес на зразок Киïвського колегiуму, засновує при академiï театр i керує ним. Пiзнiше згуртовує навколо себе однодумцiв, здебiльшого вихiдцiв з Києва, бере активну участь у реформах Петра I, багато сил вiддає видавничiй дiяльностi як фаховий рецензент, редактор багатьох наукових видань, що виходили у Московськiй друкарнi. 1700 року Яворського висвячено на митрополита Рязанського та Муромського. 1702 року вiн стає екзархом та мiсцеблюстителем всеросiйського патрiаршого престолу. В той час починаються його суперечки й незгоди з Феофаном Прокоповичем. 1715 року закiнчив головну свою полемiчну працю "Камiнь вiри". 1721 року Яворського призначено главою Священного Синоду Росiйськоï православноï церкви, але, вже тяжко хворий, вiн майже не брав участi в його роботi, фактично керував Синодом вiце-президент Феофан Прокопович. Помер Стефан Яворський 24 листопада 1722 року. Поховано його у Переяславi-Рязанському, у Донському монастирi, пiд церквою Стрiтення. Стефан Яворський був одним з найосвiченiших дiячiв свого часу, автором цiлого ряду глибоких лiтературних, фiлософських i теологiчних праць, що вiдiграли помiтну роль в культурно-освiтньому життi Украïни кiнця XVII столiття. Стефан Яворський як викладач Києво-Могилянського колегiуму, поет i оратор був дуже популярний в освiчених колах киïвськоï елiти. Його вiршi цитували викладачi на лекцiях, зокрема, Феофан Прокопович, майбутнiй суперник у Москвi, цитував вiрш "Богородице Дiво, що вдягнена в сонце". Згадує його й Митрофан Довгалевський у своïй книзi "Сад поетичний". Стефан Яворський вiльно володiв i писав трьома мовами - латинською, польською та книжною украïнською. Знав грецьку та старослов


Їянську. Багато киïвських зверхникiв вважали за честь мати вiд Яворського панегiрик. Вiн пише панегiрики полковниковi Iвану Обидовському, родичевi всемогутнього гетьмана Мазепи. !684 року Яворський створює блискучий панегiрик митрополитовi Варлаамовi Ясинському "Геракл пiсля Атланта", в якому засвiдчує свiй великий поетичний хист. Яворський був чудовий оратор, i в умiннi складати так званi орацiï з ним не мiг нiхто зрiвнятися. Як яскравий представник бароковоï лiтератури в Украïнi, використовував бароковий стиль з його динамiчнiстю, яскравою театральнiстю, складною метафоричнiстю, у своєму лекцiйному курсi з фiлософiï, зокрема у вступi до цього курсу, що має пишну назву: "Фiлософське змагання, що розпочинається на аренi православноï Києво-Могилянськоï гiмназiï руськими атлетами для бiльшостi слави того, котрий, будучи вiльним вiд грiха пiлiгримом єдинородним Сином Отця, вступив на шлях помноження слави найблаженнiшоï Його Матерi, яка пройшлась колись швидко Юдейськими узгiр Їями". Яворський вiдкривав свiй курс у найкращих традицiях украïнського бароко: "Я вiдкриваю для вас, о найстараннiшi атлети, не так олiмпiйськi iгри, як лабiринт Арiстотеля, що переважає лабiринт Дедала. Тут що не питання, то пастка, яка очiкує вас на вiдкритих шляхах..." Стефан Яворський розумiв, що фiлософiю можна осягти лише у поєднаннi з iншими сумiжними науками, зокрема з логiкою, i тому розробив свiй курс цiєï науки, оскiльки вважав, що ïï можливостi є гарантом подолання всiх труднощiв фiлософiï. Логiка давала Яворському можливiсть будувати правильнi визначення, без яких не могла йти мова про точнiсть i однозначнiсть вживаних фiлософських термiнiв. "Метою нашоï пiзнавальноï потенцiï є пiзнання та встановлення iстини,
- писав Яворський. - Але оскiльки людський розум сам по собi є слабкий та ненадiйний i може, звичайно, хитатися мiж iстинним i хибним, то потребує якоïсь науковоï навички, яка у змозi керувати дiями нашого розуму". Стефан Яворський та iншi викладачi колегiуму виступали проти неправильного розумiння значення логiки представниками православноï ортодоксiï, якi вважали цю науку не тiльки непотрiбною, а й шкiдливою. Ця традицiя заперечення логiки йшла ще вiд Iвана Вишенського, який пiддавав анафемi учителiв фiлософiï у братських школах. Стефан Яворський наважується заперечити думки цього та iнших отцiв церкви, вважаючи, що наука немислима без логiки, яка дає можливiсть досягти точностi i однозначностi наукових термiнiв, переконливо обгрунтувати тi чи iншi положення. "Нам закидають, - писав вiн, - що отцi церкви засуджували логiку, отже морально вона не є потрiбною. Я вiдповiдаю: вони засуджували не логiку, а зловживання логiкою, яке було тодi, коли вiра атакувалася логiкою, наприклад Августином i манiхейцями; так що латиняни у своïх лiтанiях повиннi були спiвати: "Звiльни нас Боже вiд логiки Августина". Стефан Яворський блискуче читав курс натурфiлософiï, грунтуючи своï висновки на працях Арiстотеля, Птоломея, Коперника. Хоч його теорiя будувалася головним чином на спостереженнi, а не на експериментi, як пiзнiше у Феофана Прокоповича, проте Яворський намагався пояснити явища природи, виходячи з неï самоï i вiрячи в силу людського розуму, в можливостi його не тiльки пiзнавати "дивнi явища", а й створювати ïх для власного добра. Тобто Яворський закликав до дальшого дослiдження природи i використання досягнень науки в життi. Найбiльш цiкавим у киïвському колегiумi був курс Яворського з психологiï, в якому вчений спирався на вчення Арiстотеля "Про душу" та iншi його твори. Душу Яворський розглядав як форму органiчного тiла, яка має життя в потенцiï. Вiн вирiзняв три ïï види: вегетативна душа - для рослин; вiдчуттєва - для тварин; розумна - для людини. С.Яворський дає поняття анатомо-фiзiологiчноï властивостi людини, стверджуючи, що всi ïï життєвi функцiï зумовленi "життєвими духами", якi виробляються з серця i кровi. Життя людини вчений дiлить на три перiоди: дитинство, юнiсть, старiсть, а також на семирiчнi цикли, пiд час яких є критичнi й небезпечнi моменти для життя людини. Яворський вважав, що життя людське надто коротке, але його можна продовжити, вгамовуючи своï пристрастi, зберiгаючи помiрнiсть у харчуваннi, не займаючись надмiрною працею, а вести життя здорове, на гарнiй мiсцевостi. Тобто Яворський пропагував засади геронтологiï в тих межах, якi тодi були можливi. Але насамперед вiн закликав до духовного життя, до знань, якi зроблять життя повнокровним i щасливим. З цього погляду вельми цiкавий вiрш Яворського "Прощання з книгами". Це чудовий взiрець бароковоï поезiï i водночас глибокодумний фiлософський трактат, вирiшений у блискучiй поетичнiй формi. Це немов життєве кредо фiлософа-поета, яке може стати взiрцем i нинi сущим любомудрам: В путь вирушайте, книжки, що часто гортав я i пестив, В путь, моє сяйво, iдiть! Втiхо й окрасо моя! Iншим, щасливiшим, душам поживою будьте однинi, Iншi, блаженнi, серця нектаром вашим поïть! Горе менi: моï очi розлучаються з вами навiки Та й не спроможуться вже душу мою наситить. Ви-бо єдинi були менi нектаром, медом поживним; З вами на свiтi, книжки, солодко жити було.
/**(Переклад Миколи Зерова).**/ ** Стефан Яворський був одним iз найвiдомiших ревнителiв православ
Їя. Смiливий, благородний i вiдвертий. Вiн говорив правду самому Петру Великому, оточеному протестантами. Це не заважало, одначе, монарху поважати святителя; зате лютеранцi дивилися на нього як на непримиренного й небезпечного ворога. I не вони однi, але й усi вороги церкви православноï боялися сильних, прямих i непереможних його звинувачень. Твори Стефана Яворського служать живим свiдченням енергiйноï боротьби його з противниками вiри iстинноï. /**В.Аскоченський. 1856.**/ ** Цiлком можливо, що i реформи загального i церковного характеру, задуманi i проведенi Петром, пiдпирав Прокопович не тiльки з власного бажання, але з особистого переконання. Все-таки головними пружинами його дiяльностi було
- персональне четолюбство i кар Їєризм. Як вигiдно вiдрiзнявся вiд нього в цiм вiдношенню Стефан Яворський, який не побоявся стати в опозицiю царевi, коли прийшлося захищати права церкви. /**Б.Крупницький. 1935.**/
Яворський Стефан (1658-1722) письменник, фiлософ, церковний дiяч Стефан Яворський (в миру - Семен Iванович Яворський) народився в мiстечку Яворi бiля Турки (тепер Львiвська область) у сiм Їï дрiбномаєтного шляхтича, можливо, родом з Надднiпрянськоï Украïни, бо пiзнiше родина Яворських оселяється у селi Красилiвцi неподалiк Нiжина. Початкову освiту Семен Яворський здобув, ймовiрно, у братськiй школi в Турцi або в Яворi. Вже в той час вiн отримав добру освiту, знання латинськоï та давньогрецькоï мов, умiв писати вiршi латиною. 1673 року Яворський вступає в Києво-Могилянський колегiум. У колегiумi мав добрi успiхи з усiх дисциплiн, завоював прихильнiсть ректора - Варлаама Ясинського, пiзнiше митрополита Киïвського i Галицького. Високо шануючи свого покровителя, Яворський складає йому панегiрики латинською мовою. Вирiшивши удосконалити освiту, Яворський з благословення Варлаама Ясинського ïде до Львова, де вступає до Львiв-ського єзуïтського колегiуму, перед цим прийнявши унiатство. Провчившись рiк у Львовi, удосконалює освiту в колегiумах Люблiна, Познанi, Вiльно, в яких бере участь у фiлософських диспутах, вивчає фiлософськi курси вiдомих у той час професорiв фiлософiï Яна Моравського та Яна Млодзяновського, складає власний курс фiлософiï. У Вiльно Яворського за великi успiхи в науцi призначають на посаду керiвника "Конгрегацiï пресвятоï Дiви". Яворський прийняв чернецтво пiд iменем Станiслава, але невдовзi, виступивши з критикою окремих положень католицизму, викликає цим невдоволення святих отцiв, залишає Вiльно й повертається до Києва, де 1698 року зрiкається унiатства i складає iспити перед духовною владою та професорами Колегiуму на магiстра вiльних мистецтв, фiлософiï i теологiï. З того року викладає у класi поетики, пише вiршi та складає орацiï. Згодом укладає власний курс фiлософiï. Стає популярним у Києвi оратором i поетом, знайомиться з гетьманом Iваном Мазепою, складає панегiрик його родичу полковниковi Iвану Обидовському. Пише курс психологiï, використавши новiтнi досягнення європейських учених у цiй галузi. Яворський в роки викладання написав також твори з догматики "Про святу Трiйцю" та "Про церкву". Пiд час одного з вiзитiв до Москви Яворський виголошує блискучу промову на похоронах боярина Шеïна, яка сподобалася Петровi I i молодого киïвського iєромонаха 1700 року залишають у Москвi. Згодом стає протектором Московськоï слов Їяно-греко-латинськоï академiï, в якiй вiн реформував навчальний процес на зразок Киïвського колегiуму, засновує при академiï театр i керує ним. Пiзнiше згуртовує навколо себе однодумцiв, здебiльшого вихiдцiв з Києва, бере активну участь у реформах Петра I, багато сил вiддає видавничiй дiяльностi як фаховий рецензент, редактор багатьох наукових видань, що виходили у Московськiй друкарнi. 1700 року Яворського висвячено на митрополита Рязанського та Муромського. 1702 року вiн стає екзархом та мiсцеблюстителем всеросiйського патрiаршого престолу. В той час починаються його суперечки й незгоди з Феофаном Прокоповичем. 1715 року закiнчив головну свою полемiчну працю "Камiнь вiри". 1721 року Яворського призначено главою Священного Синоду Росiйськоï православноï церкви, але, вже тяжко хворий, вiн майже не брав участi в його роботi, фактично керував Синодом вiце-президент Феофан Прокопович. Помер Стефан Яворський 24 листопада 1722 року. Поховано його у Переяславi-Рязанському, у Донському монастирi, пiд церквою Стрiтення. Стефан Яворський був одним з найосвiченiших дiячiв свого часу, автором цiлого ряду глибоких лiтературних, фiлософських i теологiчних праць, що вiдiграли помiтну роль в культурно-освiтньому життi Украïни кiнця XVII столiття. Стефан Яворський як викладач Києво-Могилянського колегiуму, поет i оратор був дуже популярний в освiчених колах киïвськоï елiти. Його вiршi цитували викладачi на лекцiях, зокрема, Феофан Прокопович, майбутнiй суперник у Москвi, цитував вiрш "Богородице Дiво, що вдягнена в сонце". Згадує його й Митрофан Довгалевський у своïй книзi "Сад поетичний". Стефан Яворський вiльно володiв i писав трьома мовами - латинською, польською та книжною украïнською. Знав грецьку та старослов


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация