Натан ЗАБАРА


Забара Натан Iллiч народився 27 грудня 1908 року у волинському селi Рогачiв у сiм'ï гончаря. В 1925 роцi закiнчив трудову школу в Новоградi-Волинському i переïхав до Києва, де вступив на курси Центрального iнституту працi. Водночас трудився на киïвських будовах, а в 1931 роцi був призваний до Червоноï Армiï. Пiсля демобiлiзацiï навчався в аспiрантурi Iнституту єврейськоï культури АН УРСР 3 1941 по 1947 рiк перебував у дiючiй армiï, а пiзнiше - у Центральнiй групi вiйськ. Нагороджений бойовими орденами та медалями.
Як єврейський прозаïк Забара заявив про себе на початку тридцятих рокiв. Його оповiдання та новели з'являлися в перiодичних виданнях Києва. Москви, Мiнська, Бiробiджана, в журналах "Советiш лiтератур", "Штерн" та iнших. Окремими книжками вийшли "Радiороман" (1932), "Нiловка" (1934), "З краïни в краïну" (1938), "Батько" (1940). В перекладi росiйською мовою побачили свiт книга "Сегодня рождается мир" та окремi повiстi.
Забара був Членом ВУСППу, а потiм належав до Спiлки письменникiв Украïни.
Учасник Великоï Вiтчизняноï вiйни. За ратнi подвиги нагороджений орденом Червоноï Зiрки та багатьма медалями.
На початку 1951 року письменник був заарештований. Йому, як i багатьом у тi часи украïнським та єврейським письменникам, iнкримiнували "нацiоналiстичну пропаганду". А в зв'язку з тим, що Забара деякий чає служив у радянських вiйськах на територiï Нiмеччини, слiдчий "накинув" йому "пiдривну дiяльнiсть", зв'язок з iноземними розвiдками. Абсурднiсть цих звинувачень була очевидною, i все ж особлива нарада при МДБ УРСР визнала письменника винним i засудила на десять рокiв ув'язнення у магаданських таборах.
6 липня 1956 року комiсiя по перегляду справ безпiдставно репресованих радянських громадян скасувала вирок стосовно письменника. Забару звiльнили з-пiд варти а зв'язку з "вiдсутнiстю в його дiях складу злочину". Вiн повернувся в Киïв i до самоï смертi тяжко хворiв.
Помер 19 лютого 1975 року. Григорiй Полянкер ЛУ 32(4441) 8.08.1991
Натан ЗАБАРА