ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ (Нар. 1924 р.)


Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня 1924р. в с. Солошине на Полтавщинi. 1941 року закiнчено десятирiчку; вчорашнiй випускник, ще не маючи повних сiмнадцяти рокiв, пiшов добровольцем до армiï. Був курсантом 2-го Киïвського артучилища, брав участь в оборонi Києва, в серпнi 1941р. був поранений. Пiсля госпiталю знову вiйськове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпнi 1942р., пiсля якого - полон, i до лютого 1945р. - фашистськi концтабори смертi. У 1945p. працює у радянськiй воєннiй мiсiï в Захiднiй Нiмеччинi. З 1946p.
- навчається на фiлологiчному факультетi Днiпропетровського унiверситету. По його закiнченнi (1951p.) - майже пiвтора десятилiття журналiстськоï роботи (в обласнiй днiпропетровськiй газетi, в журналi "Вiтчизна" в Києвi), поєднуваноï з письменницькою працею. В другiй половинi 50-х рокiв П. Загребельним виданi збiрки оповiдань "Учитель" (1957), "Новели морського узбережжя" (1958), повiстi "Марево", "Там, де спiвають жайворонки" (1956), "Долина довгих снiв" (1957). Серйозною заявкою на письменницьку зрiлiсть стала "Дума про невмирущого" (1957), присвячена воïнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборi. В 1961 - 1963 pp. Загребельний працює головним редактором "Лiтературноï газети" (пiзнiше - "Лiтературна Украïна"), приблизно в той же час з'явилися три першi романи письменника: "Європа 45" (1959), "Європа. Захiд" (1960), "Спека" (1960).
Протягом 60 - 70-х рокiв письменник створив бiльшу частину своïх романiв, зокрема i найвагомiшi з них: - "День для прийдешнього" (1964); - "Шепiт" (1966); - "Добрий диявол" (1967); - "Диво" (1968); - трилогiю "З погляду вiчностi" (1970); - "Розгiн" (Державна премiя СРСР, 1980) - романну будову з чотирьох книг: "Айгюль", "В напрямi протоки", "Ой крикнули сiрi гуси", "Персоносфера"; - "Левине серце", (продовженням "Левиного серця" став роман "Вигнання з раю" (1985)); - "Переходимо до любовi" (1971); - "Намилена трава" (1974); - "Євпраксiя"(1975); - "Пiвденний комфорт" ("Вiтчизна", 1984). Одним iз значних здобуткiв украïнськоï прози став роман "Диво" (1968), в якому органiчно поєднується далеке минуле та сучаснiсть. В центрi роману
- Софiя Киïвська, яка є незнищенним символом украïнськоï державностi та духовностi. Пiзнiше було створено цiлий цикл романiв про iсторичне минуле нашоï Батькiвщини: "Первомiст" (1972), "Смерть у Києвi" (1973), "Євпраксiя" (1975). Подiям украïнськоï iсторiï XVI ст. присвячено роман "Роксолана" (1980). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрiшнiй свiт своєï героïнi - Роксолани - Анастасiï Лiсовськоï, доньки украïнського священика з Рогатина, яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана, незабаром стала його улюбленою дружиною. Розкрити "таємницi" характеру Б. Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця - таке завдання поставив перед собою П. Загребельний в романi "Я, Богдан" (1983). Вiн показує дiяльнiсть гетьмана на тлi складноï полiтичноï ситуацiï середини XVII ст., зупиняючись також i на подробицях його особистого життя. Панорамнiсть, iсторiософськi роздуми про долю Украïни - такi риси найновiшого роману письменника "Тисячолiтнiй Миколай" (1994). В романах зустрiчаємо вступнi слова чи передмову, пiсляслово - це свого роду невеликi лiтературознавчi, а то й iсторiографiчнi етюди.
Виступив П. Загребельний i з кiлькома п'єсами, створеними на основi романiв
- "Хто за? Хто проти?" ("День для прийдешнього"), "I земля скакала менi навстрiч" ("З погляду вiчностi"); активно виступає з критичними i лiтературознавчими статтями в пресi, а також з доповiдями, промовами й iнтерв'ю. Цi виступи зiбранi в книзi статей, есе i портретiв "Неложними устами" (1981). До неï ввiйшла повiсть-дослiдження "Кларнети нiжностi", присвячена П. Г. Тичинi.
За його сценарiями на Киïвськiй кiностудiï iм. О. П. Довженка знято художнi фiльми: "Ракети не повиннi злетiти" (1965), "Перевiрено - мiн немає" (1966), "Лаври" (1974), "Ярослав Мудрий" (1982). Павло Загребельний понад сорок рокiв працює в украïнськiй прозi. За цей час вийшло близько двадцяти його романiв. Один iз них - "Розгiн" вiдзначено Державною премiєю СРСР, два - "Первомiст" i "Смерть у Києвi" - Державною премiєю УРСР iм. Т. Г. Шевченка. Твори високо оцiнюються критикою, мають широке читацьке визнання, вiн один iз найпопулярнiших сьогоднi украïнських письменникiв. Друкованi масовими тиражами, його книги швидко розходяться; вони постiйно виходять в перекладах iншими мовами; зростає i кiлькiсть видань творiв письменника за рубежем.
ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ (Нар. 1924 р.)